Сонце сходить над ріллею
Ми вже сіємо зерно
Сонце сходить над стернею
Не зупиниться жорно
Ти не ледащо в душі пропащій
Досить коритись невілгаству темному
Хижії паші видно крізь хащі
Досить волати та все ні про що
Наша роса наша вода
Нашими стеблами випита
Наше життя наша душа
Дикими грозами вимита