Забудь! Забудь! Де камʼяна земля, навколо дикі квіти
Знову мертва петля, хоч і не встиг злетіти
Вкотре відлік з нуля від нетрів до еліти лід догорає до тла!
Холод так любить боліти!
забрала в поета усі слова
Сука вила нутро, скажи де тоді голова знову впав,
потопив на дно, хоч сам собі понаобіцяв Не ставати на граблі
Та доля міняє місцями нас
Та мене минає твій біль
Ніби викидає в підпілля
Доки догорає фітіль
Як в фільмах - вільно, повільно.
Ніби новина ніби ні
Ніби ми на глибині
Важко здатись,
Та щоб вижити повинні