Скільки б я не плакала
Горе й одінакове,
Стала пєсєнкі співать –
Стала й горе забувать.
Я іду, а баби судять
І щитають мнє года
Я не роза, не каліна –
Не зов’яну нікагда.
Гармоніст, ти гармоніст,
Кучерява голова,
Яку шапку не ідеш,
То велика, то мала.
Гармоніст, ти гармоніст,
Він цибулю гарно їсть,
А по вулиці іде,
То кричить – цибуля де?
Ой на горі сухий дуб – (2)
А в долині горішок.