Бачу, наскрізь
Люди, наскрізь
Я, наскрізь
Все, наскрізь
Бачу, наскрізь
Люди, наскрізь
Я, наскрізь
І ніби безмежний світ всередині все, світ для небідся*
Сліди від чобіт моїх, житуха не ліфт та швидше біг це
Доки писав текста не помітив якими дорослими стали
Слова промовляли устами, незнаючи впину, літали містами
Світ став світом речей
Всім мало? Дайте ще
Штучне світло ллється з вітрини пустих очей
Доки це рух тебе несе наче на Бродвей
Неквапливо так розпалимо вогнище
Малювали вдень, римували вніч
Скільки цих розмов, тільки віч-на-віч?
Старенький трамвай мимо тих узбіч
Поки твій світ став ще ближчим
Якби я ще вмів зупиняти час
Підбирати влучну посеред фраз