Дорога для нас та вкрита вся попелом,
Скажи ти чому нас маршрутом цим повело?
І в небі ще місця для нас стільки не було
Історію пишемо та тільки не пером.
Звідки ти на мою голову така взялась
Між юрби людей бачу лиш твої очі.
Очі, що коштовніші за тисячі прикрас,
Вони знають як топити з льоду товщі.
У сильний шторм мене грієш своїм теплом
Дотик обпікає тіло навіть через скло .
Скидай додолу зайве, та все що загуло
Тут і зараз ми, і ні душі навколо.